Не клянись ни землею, ни небом,
Не давай пустых обещаний,
И пусть слово твое будет верным,
И будет иметь основанье.
А мудрое слово от Бога
Дороже богатства земного.
Сокровищ земных очень много,
Но в небо одна лишь дорога.
Если слово твое будет верным,
И рука твоя будет надежной,
Это лучше, чем быть всегда первым.
Обещанья давай осторожно.
Не бросай своих слов на ветер,
Дорожи каждым словом от Бога,
Ведь уста говорят от сердца,
Пусть счастливой будет дорога.
Строим жизнь мы свою от слова.
Исповедуй лишь волю Божью,
Говори о любви и снова
Расцветет Божий сад роскошный.
Знаешь, слово - оно как птица,
Если вылетит, не поймаешь.
Говори только доброе близким,
Трудно вылечить, если изранишь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
